Kritický stav ukrajinských mohyl a pomníku v Česku

28. května 2009 v 19:18 | Віталій Манзуренко

Критичний стан українських поховань на цвинтарях Чехії


Історично так склалося, що у міжвоєнний час на території Чехії проживала одна з найбільших українських еміграцій в Європі, велика частина якої знайшла вічний спокій у чеській землі. На території всієї сучасної Чехії знаходяться пам'ятники, монументи і пам'ятні знаки багатьох відомих українців. Документально підтверджено, що пам'ятники встановлювались виключно на кошти української громади в міжвоєнній Чехословаччині.

Більшість українських пам'ятників та надгробків на чеських кладовищах не витримують нерівного бою з часом, багато з них під загрозою знищення. Сотні українських пам'ятників і поховань на кладовищах Праги, Ліберця, Подєбрадів, Йозефова, Пршібраму та інших чеських міст потребують опіки.


Гідна уваги шляхетна ініціатива, з якою до читачів ще в середині 1930-х років звернувся часопис «Український тиждень». Його редактор Петро Зленко в кількох числах часопису опублікував «Реєстр українських могил на Ольшанському кладовищі у Празі». Часопис закликав земляків пам'ятати і дбати про свої могили на чужині. Вже в той час (середина 1930-их років) Петро Зленко відзначив, що «…від деяких поховань немає вже і сліду, лише в урядових записах можна довідатися, що там лежить прах колишнього українського стрільця. На більшості могил не заховалося і напису на бляшаній табличці, що відзначає могилу. На мало якій ще можна з трудом прочитати уривки окремих слів».


Через понад півстоліття перший крок на шляху відновлення пам'яті про українські поховання на чеських землях зробили чеські дослідники Тетяна Беднаржова і Федір Янчик. Ці дослідники склали довідник могил українських емігрантів «з короткою інформацією про їх життя й діяльність, збирати котру досить часто доводилося буквально по крупиці. Не дивлячись на всі зусилля, сотні могил уже прикрило забуття».


Більшість пам'ятників на чеських землях вшановують пам'ять українських вояків. Серед них пам'ятник, який був відкритий 21 жовтня 1921 р. в м. Німецьке Яблонне, присвячений пам'яті українських вояків - жертв Першої світової війни. 1 листопада 1921 р. на цвинтарі м. Брно був зведений другий монумент пам'яті українців. У м. Терезин в 1923 р. був встановлений пам'ятник українським воякам. Тут спочивають Михайло Столярчук, Іван Лаган, Онуфрій Бучок, Роман Бойчук та Василь Григорощук. Серед пам'ятників українським воякам на чеських теренах особливо виділяється монумент, встановлений за проектом Василя Касіяна. Це - пам'ятник воїнам Української бригади, який постав у червні 1927 р. на краю кладовища в м. Ліберец, де колись розташовувався другий табір українських інтернованих військовиків.

До більш-менш збережених на теренах Чехії належать і три пам'ятники, споруджені за проектом Оксани Лятуринської. Один із них був встановлений у 1932 р. на військовому цвинтарі м. Пардубіце - «Борцям за Україну».


«Дорогим товаришам, яким доля не судила повернутись на Батьківщину» - ці слова викарбувані на меморіалі, що в 1933 р. був споруджений на головному міському цвинтарі м. Подєбради (автор проекту невідомий). Тут поховані видатні українські вчені та громадські діячі. На цвинтарі є також багато інших українських поховань, однак вони не становлять високої мистецької вартості, тому звичайно й потребують опіки.


У жовтні 1936 р. Комітет із встановлення пам'ятника на чолі з полковником Матвієм Лобазом виголосив конкурс на пам'ятник українським борцям за волю України, які були поховані в м. Йозефові, де знаходився третій останній табір Українських інтернованих вояків на теренах Чехословаччини.


Українські пам'ятники і пам'ятні знаки, розсіяні на чеських землях, варті того, щоб стати метою й предметом окремого дослідження. Зокрема, досі зовсім невивченим є питання українських пам'ятників, встановлених переважно протягом чи після Другої світової війни. Незважаючи на скрутні матеріальні умови, українським митцям Чехії: Михайлу Брянському, Оксані Лятуринській, Василю Касіяну вдалося реалізувати свої творчі ідеї. Створені ними пам'ятники збагатили традиції національної скульптури і мали б зайняти своє достойне місце в історії українського мистецтва. Святий обов'язок сучасних нащадків відновити, зберегти і вшанувати пам'ять українських вояків. На жаль, час бере своє і пам'ятники, не маючи відповідного догляд,у знищуються. У деяких з них зникають фрагменти.


Якщо в найближчий час українська громадськість світу не прийме програму збереження пам'ятників, що знаходяться в Чехії, через кільканадцять років зберігати буде нічого, пам'ятники будуть знищені часом.

Zdroj: ukrnationalism.org.ua
 

1 člověk ohodnotil tento článek.

Nový komentář

Přihlásit se
  Ještě nemáte vlastní web? Můžete si jej zdarma založit na Blog.cz.
 

Aktuální články

Reklama